Самоосвіта

Взяла участь у вебінарі «Правила дистанційної комунікації між учасниками освітнього процесу»

Моя проблемна тема:

«РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ»  

1. Вступ

2. Розвиток пізнавальної активності молодших школярів.

2.1    Роль пізнавальної діяльності у всебічному розвитку особистості.

2.2   Практичне впровадження шляхів формування пізнавальної активності учнів.

3. Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Розвиток пізнавальних інтересів, допитливості, спостережливості, бажання вчитися у молодших школярів — «вічні» завдання, які покликана вирішувати початкова школа. Одне з важливіших засобів їхнього розв'язування, за результатами досліджень,— це інформативність уроку, тобто використання у навчальному процесі інформаційно-насичених матеріалів, творчих завдань і вправ, складених з урахуванням мотиваційного, змістового та процесуального компонентів навчання.

Враховуючи вище сказане, актуальність цієї проблеми ні в кого не може викликатити сумніву.

Обираючи тему для роботи, я керувалася тим, що на початку XXI ст. в теорії і практиці навчання особливо гостро стоїть питання про розвиток творчих здібностей учнів. Це пов'язано з тим, що орієнтація шкіл на формування в учнів в основному репродуктивного мислення призвела до того, що більшість випускників, які на відмінно знали шкільну програму, не вміють використовувати отримані в школі знання в нестандартній ситуації, під час розв'язання проблемних завдань у різних сферах суспільного життя.

Дитина приходить до школи з бажанням вчитися. Як його зберегти?  Як     організувати процес пізнання таким чином, щоб в очах дитини не згасав вогник допитливості і навчання стало захопливою справою?

Тому учитель повинен правильно організувати, чітко продумати, систематизувати роботу; від живого споглядання до абстрактного мислення, далі -  до втілення набутих знань у практику – такий реальний шлях пізнання.

Пізнавальна діяльність учня на уроці сприяє розвитку пам’яті, мислення, уяви, сприймання. Неможливо досягнути належної уваги, доки учень не зосереджений, доки його думка не розбуджена запитаннями, що потребує вирішення, та не виникне потреба в активних діях.

Діти часто чують від учителя: «Будьте уважні», «Роздивіться малюнок», «Запам’ятайте», «Подумайте». Але вони часто не розуміють того, до чого закликає вчитель.  Найпершою необхідністю під час перебування в школі є ознайомлення з такими  операціями як синтез, аналіз, порівняння, узагальнення, за допомогою яких розвиваються такі пізнавальні операції як пам’ять, увага, уява.

Отож, головне завдання не у змушуванні учнів до навчання, а в розвитку у них пізнавальних інтересів і потреб.

Навчально-пізнавальну діяльність учнів доцільно будувати в такій послідовності: «цікаво – знаю – вмію».

Роль пізнавальної діяльності у всебічному розвитку особистості.

Запорукою ефективності навчальної діяльності й процесу учіння молодших школярів є результативність пізнавальної діяльності, від якої залежить цілеспрямованість розумової активності, розвиток інтелектуальної рефлексії та природжених задатків учнів тощо.

Л.В. Артемова справедливо зазначає: "Щоб навчання було легким і бажаним, важливо пропонувати такий зміст знань, який дитина на даному етапі розвитку своєї психіки може сприйняти найбільш оптимально зацікавлено, з найменшими труднощами" [6, с.7]. Тобто важливим є вплив пізнавального інтересу на результативність навчання в початкових класах.

У психологічній і педагогічній літературі висвітлені результати спеціальних досліджень, в яких розкривається роль інтересу в навчально-виховному процесі (Н.М. Бібік, О.І. Киричук, Г.С.Костюк, Л.М. Проколієнко, О.Я. Савченко, Н.Ф.Скрипниченко, О.В.Скрипниченко та ін.) . Всі автори надають винятково важливого значення інтересу до пізнання в процесі шкільного навчання. Аналіз цих досліджень свідчить про необхідність перегляду, уточнення та розширення наукових уявлень про визначальні фактори навчальної успішності учнів початкових класів. Виховання активного ставлення до знань, науки взагалі й до навчальної діяльності зокрема неможливе без розвитку допитливості, потягу до знань, інтересу до пізнання.

Оскільки інтерес зумовлює загальну тенденцію звертати увагу на певні об'єкти і явища навколишнього світу з метою їх пізнання або на виконання певного виду діяльності, то він впливає на всі без винятку психічні процеси, спрямовуючи їх у потрібне русло. Йдеться, насамперед, про увагу до об'єкта інтересу, яка з фізіологічного погляду пояснюється виникненням у корі великих півкуль головного мозку осередку оптимального збудження. Відомо, що в стані зацікавленості дитина все засвоює швидко й ґрунтовно. Розумова діяльність під впливом інтересу стає дедалі зосередженішою, з'являються роздуми, що спонукають певні дії

Дослідження Н.М. Бібік , Н.Г. Морозової , П.І. Розмислова , Г.І. Щукіної  та інших авторів показали, що пізнавальні інтереси у школярів виникають і закріплюються залежно від кількох умов. Зокрема:

1.     Правильне співвідношення нового і вже відомого є істотною умовою виникнення пізнавального інтересу у дітей. Це означає, що школярі повинні мати якісь знання про явища природи, що спричинить глибший інтерес до предмета. Вчитель повинен уміти в старому, відомому показати новий зміст: ознаки, властивості, відношення з іншими об’єктами. Наприклад, інтерес до кита в дітей помітно зростає, коли вони дізнаються, що тварина важить в середньому 112 тонн; щоб його зрівноважити, треба на другу шальку терезів поставити 36 слонів. Серце кита важить 600-700 кілограмів, мозок — 2,5 кілограма, а язик — 3 тонни.

2.     Можливість використати свою ініціативу, свою активність для творчого перетворення предмета підвищує інтерес учня до роботи.

3.     Інтерес виникає і підтримується досягнутим успіхом діяльності.

4.     Величезне значення для підвищення інтересу має відкриття для дітей практичного використання виучуваного матеріалу, його застосування в житті людей. Наприклад, діти з більшим інтересом починають вивчати трави, коли дізнаються про їх лікувальні властивості; кругообіг води в природі привертає увагу дітей і породжує багато запитань про посуху, зливи, грози і град тощо.

5.     Інтерес дітей до навчального предмета зростає тоді, коли вони бачать, що вчитель — це людина, захоплена своєю роботою і володіє майстерністю передавання знань дітям, вміє цікаво, повно, яскраво викладати навчальний матеріал.

6.     Формуванню навчальних і пізнавальних інтересів значною мірою сприяє позакласна і позашкільна робота.

З другої половини першого року навчання дитини в школі в її життя входить художня книжка. Дитина не тільки слухає, як її читають дорослі, вона починає читати сама. І як тільки подолано труднощі в оволодінні технікою читання, діти починають дедалі більше захоплюватися новим для них видом діяльності. Читання розкриває перед дітьми безліч нових галузей життя природи і людей у їх сьогоднішньому, минулому і майбутньому. Дослідження Н.М. Житомирової, О. Хузе, Н.М. Свєтловської, Н.М. Дружиніної показують, що учнів 1-2 класів цікавлять, насамперед, сюжетний бік літературного твору, передусім дії людей або тварин, і випадки, які відбуваються з героями. У дітей виникає живий інтерес до книжки. Вже в початковій школі величезна роль у розвитку пізнавальних і навчальних інтересів належить науково-пізнавальним книгам, читаючи які діти дізнаються багато нового про людей минулого і сучасності, про тваринний і рослинний світ, техніку і т. ін.

Отже, можна зробити такі висновки:

• Розвиток психологічних чинників навчальної успішності, внутрішні функціональні зміни в структурі пізнавальної сфери учня, динаміка інформаційної ваги психічних функцій навчальної успішності молодших школярів залежать від ефективності розвитку їх пізнавальних інтересів.

• Стійкий пізнавальний інтерес - ознака готовності дитини до навчання в школі. Він є основою всієї навчально-виховної роботи з дітьми в період їх підготовки до школи. Знання сприяють виникненню, розширенню і поглибленню зацікавленості до дійсності. Важливо збуджувати пізнавальну активність учня, що виявляється в запитаннях, діях.

• Маючи сформовані пізнавальні інтереси, дитина успішно навчатиметься, в неї з'явиться зацікавленість до навчальної діяльності.

• У школі дитина поглиблює і розширює свої пізнавальні інтереси. У неї виникає бажання змістового і досконалого вивчення певних навчальних дисциплін, коли матеріал виходить за межі навчального. Такий інтерес має стійкий характер.

• Пізнавальна активність учня початкових класів виявляється в навчальній діяльності. Молодший школяр застосовує набуті в дошкільному дитинстві знання й активно діє, робить відповідні висновки, здатний виконувати складні розумові операції.

• Практичне використання встановлених закономірностей звузить коло пошуків психологічних причин невстигання школярів з навчальних предметів у початкових класах.

Практичне впровадження шляхів формування пізнавальної активності учнів.

Навчання – основна форма розвитку пізнавальної активності молодших школярів. З одного боку, під час навчального процесу школярі здобувають нові знання, які розширюють їхній кругозір, і з другого боку - у процесі активної пізнавальної діяльності розвиваються навчальні можливості учня, завдяки яким він може самостійно і творчо не лише використовувати запас знань, а й шукати нове, задовольняючи свої потреби в пізнанні.

Головною умовою при цьому є розуміння дитиною змісту і значення виучуваного. Для цього вчитель повинне ставити перед собою чітку педагогічну мету: у чому переконати школярів, як розкрити значення даного питання сьогодні і з найближчою перспективою для них.

Дитині має бути зрозумілою мета завдання. І тоді вона зможе з інтересом виконувати дуже багато нецікавої, але потрібної роботи.

Чим молодший вік, тим цікавіші слід давати завдання. Найбільш цікавим є те, що максимально розвиває самостійність дитини, збуджує її думку.

Викладання повинно бути захоплюючим – таким є один з принципів методики сучасного уроку. Однак інтерес не має нічого спільного з розважальністю, яка не містить пізнавальної мети. Кожне заняття повинно мати пізнавальний характер і, одночасно, захоплювати як своїм змістом, так і способом викладу.

За роки навчання в школі в дітей виробляється звичка задовольнятися матеріалом підручника, а це недостатньо забезпечує розвиток пізнавальної діяльності та учнів. Матеріал підручника не може постійно стимулювати самостійну творчу діяльність дітей, осмислення ними певних явищ, оскільки не асоціюється ними з реальними життєвими враженнями. Потрібно вивчати навколишній світ, види трудової діяльності, явища суспільного життя, події, характерні для місця проживання дітей.

Саме тому, при вивченні рідної мови учнями третього класу, пропоную  завдання на основі місцевого матеріалу, який сприяє розвитку пізнавальної активності у ході навчання.

Ось приклади таких завдань.

Тема 1. Звуки мови. Букви. Алфавіт.

1.Запишіть до перших десяти букв алфавіту імена людей, з якими ви особисто знайомі, або запам’ятали з оповідання, казки, кінофільму. (а – Алла, б – Богдан і т.д.).

2.Запишіть прізвища відомих людей нашого села, району або всієї держави які ви знаєте.

3.Запишіть в алфавітному порядку назви:

- рослин, що ростуть на городі, (в саду, на клумбі). Підкресліть букви, що позначають два звуки (я, ю, є, ї);

- тварин, які є у вас вдома, підкресліть слова з м’яким знаком;

- птахів нашої місцевості. Підкресліть слова з м’якими приголосними;

- транспорту, який є в селі і в районі.

Тема 2. Склади. Перенос слів.

1.     Запишіть двоскладові слова – назви навчального приладдя. Поділіть рискою для переносу лише ті, в яких наголошений перший склад.

2.     Пригадайте трискладові слова – назви предметів, які потрібні на уроках трудового навчання (малювання). Запишіть їх, поділіть для переносу.

3.     Без яких предметів не можна обійтися при приготуванні їжі. Запишіть їх назви, поділіть для переносу.

Тема 3. Слова – назви предметів (Іменники)

1.     Які овочі ви вирощуєте з мамою на городі? Напишіть лише ті назви які мають літеру?

2.     Які дерева (кущі, квіти) ростуть у вашому саду?

3.     Що ви можете купити в місцевому продуктовому магазині? Запишіть їх назви і поставте наголос.

4.     Що продають в меблевому магазині. Запишіть назви і визначне кількість складів. Підкресліть слова, до яких можна поставити слово моя.

5.     Які установи є на центральній вулиці нашого села. Запишіть їх назви, визначте кількість звуків.

6.     Запишіть слова – назви овочів (фруктів, ягід) за першими буквами алфавіту (або на вибір_). (Наприклад, А – абрикос, аґрус, айва, алича, апельсин, ананас...). Які з них ростуть у нашій місцевості.

7.     Вкажіть професії, назви яких мають букву с. Яка з них вам найбільше подобається. Складіть речення з цим словом.

Тема 4. Велика буква. Власні іменники.

1.     Згадайте письменників, твори яких читали. Запишіть їх прізвища в алфавітному порядку.

2.     Назвіть прізвище свого улюбленого письменника. Про кого він пише у свої творах. Які імена вам запам’яталися. Запишіть їх.

3.     Запишіть в алфавітному порядку прізвища учнів нашого класу з буквою а. Підкресліть трискладові слова.

4.     Які вулиці нашого села ви знаєте? Запишіть їх. Чому вони так називаються?

5.     Запишіть назви сіл, міст нашого району. Які знаєте. У яких селах, містах ви бували? Складіть і запишіть про це кілька речень.

Тема 5. Слово – назви ознак (Прикметники)

1.     Назвіть слова – ознаки предметів, які ви можете побачити в шкільній бібліотеці. Запишіть їх разом з словами, назвами предметів.

2.     Доберіть назви взуття до деяких ознак (спортивні, великі, гарні, малесенькі, зручні, тісні).

3.     До назв дерев, що ростуть біля нашої школи, доберіть ознаки, введіть ці слова в речення.

4.     Опишіть свою вулицю, річку, сад, вживаючи ознаки предметів за розміром, кольором, матеріалом.

Тема 6. Слова – назви дій. (Дієслова)

1.     Запишіть слова – назви дій, які ми виконуємо на уроці фізкультури, читання, математики, малювання. Побудуйте речення за схемою.

2.     Запишіть слова – назви дій, які виконують у полі, на фермі, будівництві. Які дії ви спостерігали особисто? Запишіть 2-3 речення. Слова – назви дій підкресліть.

3.     Що робить учитель у школі (лікар у лікарні, фермер у полі)? Які дії ви спостерігали особисто? Запишіть речення.

4.     Доберіть слова – назви дій до теми “Весняна сівба”, “Навчання в школі”, “Будується будинок”.

Ми бачимо, що в наш час змінюються пріоритети цілей навчання. На перший план висувається його розвиваюча функція, культ самостійності і нестандартності думки, який стимулює розвиток пізнавальної активності дітей.

На природознавства я даю учням добірку вправ для стимулювання пізнавальної активності учнів. При цьому даю дітям можливість вільно висловлювати свої припущення. А потім критично аналізувати їх і відбирати правильні відповіді.

Головне – не кінцева відповідь, а сам процес розумової роботи, різні варіанти прийомів досягнення результату.

Природа пошуку у всіх випадках одна: дати відповідь на питання “як?”, “чому?”, виявити допитливість.

Ось зразки таких завдань.

1.     Коли дороги висихають після дощу швидше: влітку чи восени? Чому?

2.     Поясніть, чому взимку майже завжди випадає сніг, а не дощ?

3.     Чому в зимовий час, якщо відчинити кватирку у повітрі утворюється туман, а в теплу погоду ми цього не помічаємо?

4.     Чому взимку багаття горить яскравіше, ніж улітку? (Взимку повітря густіше, отже в однаковому об’ємі більше кисню, який і підтримує горіння).

5.     Коли утворюються крижані бурульки: до відлигу чи в мороз?

6.     Чому рослини не можна поливати в сонячну погоду?

7.     Які комахи мають такі ж назви як і ссавці?

(Жуки-носоріг, олень, слоник, метелик-ведмедиця).

8.     Павук не комаха. Чому?

9.     Чому течія річки посередині швидша, ніж біля берегів?

10.           Моря весь час поповнюються прісною водою річок. Проте солоність морської води не зменшується. Чому?

11.           Які тварини ростуть протягом усього життя? (Риби).

12.           Чи п’є жаба воду?

13.           Які зайці добре плавають? (морські зайці – тюлені).

Дуже важливим є стимулювання пізнавальної діяльності учнів на уроках математики. Пріоритетним напрямом у моїй роботі є розвиток логічного мислення й математичного мовлення. В різній методичній літературі описано чимало засобів і прийомів. Я намагаюся використовувати їх комплексно, щоб уникнути монотонного й одноманітного розв’язування вправ і задач, яке може викликати в учнів відразу до предмета.

Для вдосконалення обчислювальних навичок стараюся підбирати цікавий і пов’язаний з життям матеріал.

Наприклад:

1.       За день з погано закритого крана витікає 14 л води. У школі 5 кранів. Скільки води може витекти з усіх цих кранів? Як позбутися втрат води?

2.       Ліс росте довго, Посаджені сьогодні дерева стануть великими лише тоді, коли підростуть онуки тих, хто їх саджав. Зрізати дерева можна буде через 85-95 років. У яких роках це буде?

Міцні знання, уміння й навички учні набуваються у процесі активної пізнавальної діяльності, важливим збудником якої є інтерес. Щоб підтримати цей інтерес використовує різні форми зацікавленості: дидактичні і сюжетні ігри, задачі у віршах, задачі-жарти, ребуси, ігрові і цікаві ситуації. Не менш корисні вправи із серії «Цікава математика», «У царстві геометричних фігур» , в яких передбачається оригінальне розв’язування нестандартних задач, вибір раціональних способів дослідження, порівняння, доведення. Вони потребують від кожного учня вищого ступеня творчої активності, гнучкості мислення. Великий ефект дають уроки з використанням казкових сюжетів, уроків-подорожей, уроки-звіти, уроки-конкурси, уроки-спектаклі.

Такі види завдань стимулюють емоційні почуття учнів, удосконалюють їх навчальні можливості.

Висновок

Така систематична робота дає змогу виробити у школярів уміння використовувати раніше одержані знання під час вивчення нового, розширювати і поповнювати свій кругозір, виконувати з великим бажання завдання які вимагають активного мислення, цілеспрямованого переборення труднощів. Розв'язування нестандартних завдань, організованих у певну систему має бути нормою педагогічної практики, бо цей вид навчальної праці найкраще розвиває розумові можливості школярів, їхні пізнавальні інтереси.

Саме пізнавальні завдання підвищують інтерес до навчання, формують самостійність, впевненість у власних знаннях і можливостях.

І мета учителя – виховати творчу особистість, готову свої пізнавальні можливості використовувати у житті.

Список використаної літератури

1.Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів. — К.: Віпом, 1998.  с.

2. Дюдіна О., Дюдін М. Пізнавальна діяльність молодших школярів на           уроці // Початкова школа. – 2006. - №6.

3.Сокіл І. Пізнавальні задачі на уроках математики // Початкова освіта. – 2007. - №6.

4.Щукіна Г.І. Педагогічні проблеми формування пізнавальних інтересів учнів. – М.: Педагогіка. 1988. – С.208.

5.Початкова школа № 3 2011р., В. Іваній, С. Бурчак «Підготовка вчителів початкових класів до розвитку пізнавального інтересу учнів у процесі навчання математики»

6.Артемова Л. Щоб дитина хотіла і вміла вчитися //Дошкільне виховання. - 2000. - №5. - 6-7 с.

Сучасне інформаційне суспільство — це період високих технологій, що потребує від освіти формування компетентної та активної особистості. Поступове впровадження гуманістичної парадигми освітнього процесу веде до певної зміни ролі й функцій вчителя, зростання його самостійності на етапі прогнозування, конструювання й організації, що приводить відповідно до підвищення відповідальності за результати своєї праці. Саме на досягнення кінцевого результату — розвитку особистості через призму формування життєво необхідних компетентностей — націлена сучасна модель освіти. Життєвий досвід дитини — вирішальний фактор формування особистості, а вся система навчання і виховання повинна допомогти їй виявити у собі і розвинути те, що їй органічно притаманне. Нові вимоги ставлять за практично значущу мету діяльності вчителя не управління процесом засвоєння учнями знань, а педагогічний супровід формування компетентної особистості.

Основна мета реформування початкової мовної освіти полягає в запровадженні компетентнісного підходу до навчання мови, який передбачає формування в молодших школярів комунікативної компетентності.

Сьогодні у теорії і практиці навчання мови в початкових класах особливо гостро стоять проблеми розвитку зв’язного мовлення, творчих здібностей учнів. Виховання особистості  мислячої, самостійної, творчої — соціальне замовлення інформаційного суспільства. Уміння працювати з інформацією упродовж життя: здобувати її, переробляти, застосовувати для індивідуального розвитку і самовдосконалення, передавати і в результаті — уміння спілкуватися повинно стати невід’ємною рисою життя людей ХХІ століття, а «Розвиток мовлення має набути статусу провідного принципу навчання рідної мови», — зазначається у Державному стандарті початкової загальної освіти.

Впровадження нових освітніх технологій особистісно зорієнтованого навчання на уроках читання, на мою думку, — це передумова активної пізнавальної діяльності учнів: нестандартна, цікава, творча робота, яка пробуджує у дітей інтерес до знань і сприяє емоційному, духовному та інтелектуальному розвитку школярів. Однією з інноваційних технологій, що допомагає учню не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й сприяє розвитку його особистісних якостей, є технологія формування та розвитку критичного мислення.

Розвиток критичного мислення стає дуже актуальним під час інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних та інших обставин, без ефективного розв’язання проблем, значну частину яких неможливо передбачити. Саме тому очевидна життєва необхідність критичного мислення для вітчизняної освітньої системи. Тільки таким шляхом можна міркувати про розвиток демократії відповідно до вимог світового суспільства.

Новаційна значущість мого досвіду роботи передусім простежується у характері взаємовідносин всіх учасників педагогічного процесу. По-перш, на уроці створюється особлива атмосфера взаємодовіри та взаємоповаги. По-друге, використовуються стилі спілкування на основі партнерства та захоплення спільною творчою діяльністю. Педагог не навчає, виховує чи розвиває, а співпрацює з учнями, навчаючись і самовдосконалюючись разом з ними. Тільки таким чином можливо досягти мети — формування особистості, готової до життя у світі, що постійно змінюється, здатної до навчання та самовдосконалення, до прийняття ефективних рішень.

Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу, залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

Розвиток критичного мислення — це дуже важливий аспект не лише у навчанні, а і в повсякденному житті, де герої є реальними, а їхні вчинки — це дії твої і твоїх дітей. Навчити дітей мислити критично — означає правильно поставити запитання, направити увагу в правильне русло, вчити роботи висновки та знаходити рішення, Для того, щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі можливості, необхідне розумне керівництво з боку вчителя.

Моя мета — створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцеві відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили; допомогти дитині зрости в умовах успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, допомогти зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, скрізь треба докласти зусиль. І тоді успіх супроводжується відчуттям радості та задоволення від діяльності, виникає почуття компетентності.

Пізнавальні інтереси мають низку переваг, а саме: вони раніше й легше усвідомлюються дитиною; це конкретний і реальний імпульс для навчання; вони доступні для виявлення та спостереження; їх можна розвивати в будь-якому шкільному віці.

Навчання, підкріплене пізнавальними інтересами, має активний, дієвий характер. Активізуються розумові процеси учня, у нього з’являється прагнення до пошуку, до дослідження. Пізнавальні інтереси виявляються через певні емоції або емоційні стани: здивування відкриттям, очікування нового, піднесення у процесі учіння, інтелектуальна радість. Вольові прояви пізнавального інтересу пов’язані з ініціативою учня, самостійністю у здобутті знань, пошуком шляхів розв’язання навчальних завдань.

Навчання — основна форма розвитку пізнавальної активності молодших школярів. З одного боку, під час навчального процесу школярі здобувають нові знання, які розширюють їхній кругозір, а з другого боку — у процесі активної пізнавальної діяльності розвиваються навчальні можливості учня, завдяки яким він може самостійно і творчо не лише використовувати запас знань, а й шукати нове, задовольняючи свої потреби в пізнанні.

Роботу з виховання пізнавальних інтересів на уроках я будую у такій послідовності:

 

Я прагну зробити навчання не простішим, а зрозумілішим. «Важких наук не має. Є тільки важкий виклад». Дитині має бути зрозумілою мета завдання. І тоді вона зможе з інтересом виконувати дуже багато нецікавої, але потрібної роботи.

Чим молодший вік, тим цікавіші слід давати завдання. Найбільш цікавим є те, що максимально розвиває самостійність дитини, збуджує її думку. Викладання повинно бути захоплюючим — таким є один із принципів методики сучасного уроку. Однак інтерес не має нічого спільного з розважальністю, яка не містить пізнавальної мети. Істинний інтерес до пізнання виникає у тих випадках, коли воно пов’язане з вирішенням проблеми. А значить, кожне заняття повинно мати пізнавальний характер і, одночасно захоплювати як своїм змістом, так і способом викладу.

За роки навчання в школі в дітей виробляється звичка задовольнятися матеріалом підручника, а це недостатньо забезпечує розвиток пізнавальної діяльності учнів. Матеріал підручника не може постійно стимулювати самостійну творчу діяльність та осмислення ними певних явищ, оскільки не асоціюється ними з реальними життєвими враженнями. Потрібно вивчати навколишній світ, види трудової діяльності, явища суспільного життя, події, характерні для місця проживання дітей.

Здійснюючи індивідуальний життєвий сценарій, особистості необхідно опанувати не лише необхідні знання, а й найвище мистецтво — мистецтво жити. Отож, комунікативна компетентність — необхідна умова життєтворчості школяра. Саме тому, при вивченні рідної мови, я пропоную завдання на основі місцевого матеріалу, який сприяє розвитку пізнавальної активності та критичного мислення у ході навчання.

Методи та форми роботи з технології «Критичне мислення»

1.     Стратегія «Асоціативний кущ»

(Етапи актуалізації і рефлексії)

Правила складання асоціативного куща:

-         Записати на дошці в центрі ключове слово чи фразу;

-         Записати будь-які слова чи фрази, які спадають на думку;

-         Ставити знаки питання біля частин куща, в яких є невпевненість;

-         Записувати всі ідеї, які з’являються чи скільки дозволяє час.

Приклад. Асоціативний кущ, складений на першому уроці в 1 класі:

 

2.     Стратегія «Сенкан» (п’ятиряддя).

(Етап рефлексії).

Сенкан – це білий вірш, в якому синтезована інформація в стислому вислові з 5 рядків.

Алгоритм складання сенкану:

1)    Тема (іменник)

2)    Опис (прикметник)

3)    Дія (дієслово)

4)    Ставлення (фраза), почуття з приводу обговорюваного.

5)    Перефразування сутності (синонім, узагальнення, підсумок).

Приклад сенкану:

1)    Рушник.

2)    Гарний, полотняний, різнокольоровий.

3)    Зацікавлює, дивує, зворушує, приваблює.

4)    Бережімо, пишаємося, даруємо.

5)    Оберіг, зв'язок з минулим.

3.     Стратегія «Кубування»

(Цей метод навчання полегшує розгляд різних сторін теми).

Ця стратегія, де використовується куб, на гранях якого даються вказівки для учнів. Учитель пропонує в процесі роботи викласти власні думки з пропонованої теми.

	Лексичне значення слова
	До істоків слова
Речення, тексти, фразеологізми, прислів’я, приказки	Сполучення слів	Спільнокореневі слова
	Синоніми, антоніми, омоніми

Цей метод допомагає дитині визначити, яка інформація йому знайома, і що він узнав нового. Це найголовніше, бо учень може сказати собі: «Це я знаю, але хочу узнати більше».

Приклад «Кубування»

(Робота в групах).

1)    Лексичне значення слова.

Ведмідь – дика кошлата тварина, що живе у лісі, зимує у барлозі, любить мед.

2)    До істоків слова

Ведмідь – означає «поїдавший мед», медоїд.

3)    Спільнокореневі слова.

Ведмідь, ведмежа, ведмедик, ведмежатник, ведмежий.

4)    Сполучення слів:

Великий, крупний, клишоногий, вайлуватий, старий, голодний, чорний, бурий, гімалайський, білий.

-         Побачити, зустріти, вислідити (ведмедя).

-         Реве, ричить, смокче (лапу), спить.

5)    Синоніми

Ведмідь клишоногий, топтигін, ведмежа.

6)    Фразеологізм:

-         Ведмідь на вухо наступив (немає музичного слуху).

-         Ведмежа послуга.

-         Дивитися ведмедем.

Прислів’я: - Два ведмеді в одному барлозі на живуть;

                   - Для ведмедя зима – одна ніч.

Загадка:    Клишоногий, вайлуватий,

                   Смокче у барлозу лапу,

                   Вміє голосно ревіть,

                   Називається … (ведмідь).

4.     Стратегія «Есе»

(Етап рефлексії, актуалізації)

Есе як метод формування критичного мислення полягає у написанні тексту в довільному стилі.

Алгоритм «Есе»:

-         Збирання інформації за проблемою.

-         Аналіз інформації.

-         Виявлення власної точки зору.

-         Викладання власної точки зору.

Есе може бути абсолютно вільним чи аргументованим (від 5 до 20 хвилин).

5.     Стратегія «Дискусія»

Досить актуальним на сьогодні методом формування критичного мислення є різні види дискусій, дебатів.

Дискусії і дебати дозволяють ефективно розв’язувати проблеми через самовираження, вчитися аналізувати ситуацію, добирати аргументи для розв’язання проблеми, розвивати комунікативні навички.

Хід дискусії:

1.     Оголошується проблемне питання дискусії.

2.     У групі одна пара обирає позицію «ЗА», інша – «ПРОТИ».

3.     Кожна пара обговорює свою позицію, добирає аргументи на її підтримку.

4.     Через деякий час утворюються нові пари, які складаються з учасників, що займали одну і ту ж саму позицію, але з інших груп.

5.     Учасники в нових парах порівнюють свої аргументи, додають за необхідності нові.

6.     Учасники повертаються до своїх початкових пар, маючи «удосконалений список» аргументів.

7.     Проводиться дискусія у своїй групі серед двох пар.

8.     Кожний учасник дискусії викладає власну позицію, скориговану під час дискусії, у вигляді есе.

6.     Стратегія «Кероване читання з передбаченням»

Алгоритм

—     Після ознайомлення з назвою тексту та його автором перед читанням ставлю дітям питання, які дозволяють зробити припущення, про що саме буде текст (робота в парах чи групах).

—     Текст розподіляється на частини, і далі читати його учні будуть частинами. Зупинки треба роботи на найбільш цікавих місцях, створити інтригуючу ситуацію очікування.

—      Після читання кожної частини учням ставляться запитання. Пропонується зробити передбачення стосовно того, що буде далі. А після читання наступної частини це передбачення аналізується.

7.     Стратегія «Метод прес»

(На будь якому етапі  уроку)

Етапи методу прес:

—   Висловлюю свою думку: «Я вважаю…»

—   Пояснюю причину такої точки зору: «Тому що…»

—   Наводимо приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції: «… Наприклад…»

—   Узагальнюємо, формуємо висновки: «Отже…», «Таким чином…»

Приклад методу прес:

Вивчення казки Б. Грімм «Пані Метелиця».

—   Я вважаю, що посеребриця отримала свою нагороду заслужено.

—   Тому що була роботящою, старанною та терплячою.

—   Наприклад, про це свідчать її вчинки, описані у казці …

—   Отже, наполеглива праця привела її до заслуженої нагороди.

8.     Стратегія «Порушена послідовність»

(робота в групах)

—   Учням пропонується кілька речень з тексту, записаних у порушеній послідовності.

—   Учнів об’єднують у групи. Кожна група повинна запропонувати свою послідовність поданих речень. Результат фіксується у зошитах.

—   Читання тексту і перевірка результатів.

—   Обговорення.

9.     Стратегія «Взаємні запитання»

—   Текст або матеріал для вивчення поділить на логічно завершені частини.

—   Учні вголос читають за цілими частинами, ставлять самі запитання:

·        Одне одному в групі;

·        Одне одному в парах;

·        Одна пара (група) інший.

10.            Стратегія «Джигсоу-1» (Мозаїка)

—         Учні класу об’єднуються у постійні групи (кількість учнів – це кілька частин у тексті). Кожен учень має певний номер.

—         Текст поділяється учителем на логічно завершені частини.

—         Кожна частина вивчається певною експертною групою, яка формується за однаковими номерами, за кольоровими картками.

—         Робота експертних груп. Учні вивчають свою частину, готуються донести її зміст до своїх товаришів у постійній групі.

Отже, кожна дитина вивчає свою частину тексту, але за допомогою товаришів (експертів з іншої частини) повинна сприйняти весть текст в цілому.

—         Повернення експертів до постійної групи і взаємонавчання.

—         Перевірка засвоєння змісту і цілому всіма учнями.